Ігор Лікарчук: чи варто довіряти кожному сертифікату
Чи варто довіряти кожному сертифікату, навіть якщо він дуже гарно оформлений та підписаний професорами
Ігор Лікарчук: чи варто довіряти кожному сертифікату
Автор: Ігор Лікарчук, екскерівник Українського центру оцінювання якості освіти.
Зробив сьогодні цікаве «відкриття». Воно стосується сертифікатів про так зване «Підвищення кваліфікації», які багато вчителів масово скуповують, як голодні студенти смажені пиріжки в базарний день.
Мене зацікавило питання, чи мають ті, хто видає сертифікати, ліцензію на право здійснення післядипломної освіти, як то передбачено чинним законодавством.
Зайшов на сайт ЄДЕБО, де концентрується подібна інформація, і ….оппа: переважної більшості суб’єктів приватного права, котрі в сертифікатах пишуть, що вони тими суб’єктами є, у переліку ЄДЕБО немає.
Іншими словами, їхня освітня діяльність з підвищення кваліфікації вчителів без ліцензії на таку діяльність, мабуть, можна вважати незаконною.
У цій історії для вчителя, який «підвищився», певно, не було б нічого поганого, якби не одне «але»: що буде тоді, коли фінансові аудитори зафіксують факт встановлення категорії (відповідно, і збільшення оплати праці) на підставі документів про проходження кваліфікації, які видали установи чи організації, котрі не мають права таку діяльність здійснювати?
Думаєте, що допоможе рішення педради, яка визнала такий документ легітимним? Сумніваюся в тому, адже за подібні порушення колективний орган не відповідає.
Відповідає лише посадова особа. Іншими словами – керівники закладу освіти.
Замість епілогу.
Панове вчителі! Дивіться, у кого купуєте сертифікат і кому віддаєте свої гроші.
Панове керівники закладів освіти! Подумайте, чи варто довіряти кожному так званому сертифікату, навіть якщо він дуже гарно оформлений та підписаний докторами і професорами. Гроші не пахнуть.
