Володимир Онацький: для чого в школі відеокамера?
Питання відеофіксації освітнього процесу мало б бути вирішено ще років 10–15 тому
Автор: Володимир Онацький, освітній експерт з проведення інституційного аудиту.
Упродовж багатьох років триває дискусія щодо необхідності відеофіксації освітнього процесу в школах. На мій погляд, це питання мало б бути вирішено ще років 10–15 тому. Саме тоді з’явився запит батьків на встановлення відеокамер в школах.
Зволікання з цим призвело до того, що батьки почали купувати дітям смарт-годинники та навчати їх проводити самостійно відеозйомку різноманітними засобами. Потім це все опинялося в інтернеті і було предметом обговорення усієї країни.
Я працював тривалий час заступником директора школи, де в освітньому процесі використовувались відеокамери. Комунальна школа була дуже затишною, і більшість дітей там перебувала з 8 години до 19.
Складна організація навчання та дозвілля упродовж цілого дня, багато переміщень, змін видів діяльності, кілька корпусів, а також негативні випадки в інших закладах призвели до того, що за рахунок бюджету, тобто без залучення батьківських коштів, у школі з’явились відеокамери.
Відеофіксація здійснювалась як у місцях найбільшого скупчення дітей (їдальня, спортивна зала, коридори), так і в деяких навчальних кабінетах. Діти абсолютно нормально сприймали це, адже в їх життя відеокамери ввійшли практично з народження.
Для чого ж потрібні відеокамери в школі? Перш за все, збільшується рівень безпеки, учасники освітнього процесу почуваються більш захищеними. Коли трапляється якась подія, то можна відновити її хід, встановити учасників, визначити, хто має рацію, а хто ні.
Пригадую, як дві дівчинки прийшли скаржитися на свого однокласника, який начебто побив одну з них. Дівчата були дуже переконливі, розповідали все емоційно, детально. Однак, коли переглянули відео, то побачили, що ці дівчата самі штовхали хлопця, кривлялися перед ним, смикали за одяг. А коли хлопець відштовхнув одну з них, то одразу побігли скаржитися. Питання було закрито без залучення батьків, але ж могло б бути і по-іншому. І ми це знаємо…
Там, де є діти, завжди є травмування. І як би не слідкували педагоги за учнями, ризик отримати тілесні ушкодження ніколи повністю не зникає. Відеофіксація допоможе відновити хід подій.
Наявність відеокамер змушує учасників освітнього процесу поводитись більш зважено, більш правильно, а в деяких випадках навіть побачити себе та скоригувати свої дії.
Наприклад, дві педагогині скаржилися, що учень дуже зухвало поводить себе в їдальні, і просили мене переговорити з мамою. Звісно, до розмови з батьками завучу треба підготуватись. Дійсно, відеокамери зафіксували, що хлопець бешкетує в їдальні, але також вони зафіксували, що і педагоги не зробили йому зауваження, не припинили його витівки. Отже, довелося розмову з мамою відкласти, а з педагогами поговорити.
Діти часто гублять, забувають речі, а за допомогою відеокамер вдавалося швидко віднайти загублене чи відслідкувати траєкторію його переміщення.
Я навів деякі приклади того, як відеоспостереження допомогло в роботі у великій школі. Відзняте ніколи нікуди не передавалось, зберігалось на внутрішньому сервері два тижні, а потім автоматично стиралось.
Ще задовго до запровадження відеокамер у школі адміністрація наголошувала: ми працюємо в таких умовах, що кожне наше слово, кожен жест може бути зафіксований нашими учнями і стати предметом жвавого обговорення учнів та батьків…
Тож, відеофіксація освітнього процесу захищає та ставить і педагогів, і учнів у рівні умови.
