Заборона на використання російських джерел в освіті та науці: шалений супротив
Інформує Всеосвіта.
Дивина та й годі, коли на дев’ятому році російсько-української війни вже після оприлюднення звірств і геноциду в Бучі, Мощуні, Ірпені чи Херсоні солдатами російської армії, після виявлення дитячих катівень, де українських дітей рашисти різали ножами та випалювали розпеченим залізом дитячі тіла, деякі українські освітяни та науковці підняли справжній заколот щодо ініціативи заборони на використування джерел країни-терориста в освіті та науці.
У парламенті до другого читання готується законопроєкт 7633, що вже наробив чимало галасу у науково-освітній спільноті (про внесення змін до деяких законів України щодо заборони використання джерел інформації держави-агресора або держави-окупанта в освітніх програмах, науковій і науково-технічній діяльності). У документі йдеться про заборону використовувати у наукових роботах та освітніх матеріалах посилання на російськомовні джерела.
Про це пише Главком.
Ініціаторами законопроєкту стали 22 нардепи з фракцій «Голос» та «Європейська солідарність». Першим у переліку авторів стоїть прізвище Інни Совсун («Голос»), вона є основною авторкою і сама зазначає, що законопроєкт є «провокативним».
Проєкт закону та інша документація до нього містять формулювання «держава, визнана Верховною Радою України державою-агресором або державою-окупантом», однак наразі така держава лише одна — росія, і парламент визнав її окупантом у 2015 році.
Йдеться саме про рociйську федерацію, утворену у 1991 році, тобто радянські чи імперські джерела під це обмеження не потрапляють, — уточнює Совсун.
Метою документу є злам науково-освітньої системи, яка орієнтується на російські джерела, а отже, отруєна пропагандистськими наративами.
російська федерація — авторитарна держава, де немає свободи слова та академічної свободи. У таких державах освітня та наукова діяльність нерозривно пов’язані з державною пропагандою і часто виступають інструментом цієї пропаганди. Таким чином, використання навчальної та наукової літератури, що створена у росії, несе загрози для освітньої та наукової сфери України, — йдеться у пояснювальній записці до законопроєкту.
У себе на сторінці у Facebook Совсун наводить посилання на перелік російських науковців, які підтримали путінське вторгнення в Україну і питає: «Вони теж мають бути у списку літератури для українських студентів і студенток?».
Що пропонується заборонити
У порівняльній таблиці до першого читання автори пропонують низку змін до освітньої програми та наукових досліджень. Зокрема, вони не можуть містити посилання на джерела інформації, створені:
- на території росії;
- російською мовою;
- фізичною особою, яка є громадянином росії;
- юридичною особою, зареєстрованою на території росії, або кінцевим бенефіціарним власником якої є резидент рф.
У законопроєкті також міститься ремарка про те, що Україна має сприяти виданню наукових та освітніх джерел інформації державною мовою.
Ініціаторка законопроєкту, нардепка Інна Совсун в інтерв’ю «Главкому» пояснила свою ініціативу та позицію.
Яким чином законопроєкт торкнеться освітньої програми?
Складним питанням шкільної та інститутської програм є вивчення творчості російських письменників. Скажімо, у школі Достоєвського постійно читали російською і це автоматично занурювало людей у світ російської культури. Власне, сама постановка питання є некоректною, адже в Україні законодавчо закріплено, що мовою навчання є державна мова, і дитина може абсолютно спокійно заявити викладачеві, що не знає російської, а тому читати російською не буде. Так, зараз вже у програмі шкільної літератури немає російських письменників, але ж впродовж 30 років вважалося, що ми автоматично знаємо російську мову.
Чи є певний перелік підстав для включення чи не включення російськомовних джерел до освітніх програм? Зокрема тих, що стосуються не історії чи літератури, а точних наук?
Тут треба розрізняти використання російських джерел в освіті і в науці. Повторюся: некоректно давати студенту посібники будь-якою іншою мовою, окрім державної. Якщо ж програма передбачає вивчання якоїсь частини матеріалу російською мовою, це треба чесно визнавати.
Винятками мали би бути історичні джерела і джерела, пов’язані із сучасною росією —– якщо студент вивчає російське суспільство, без цього не обійтися.
Зауважу: справді, у нас багато підручників для вишів з математики російською мовою. Але дуже дивно звучить пропозиція від науковців (зокрема, у коментарях до мого допису у Facebook) у розпал війни з росією залишити усе, як є. Мені видається логічною інша пропозиція: перекласти українською хороші підручники. І не 70-х років, а сучасні — наприклад, підручник, за яким навчається МІТ (Massachusetts Institute of Technology, Массачуусетський технологічний інститут, — один із найкращих у США, та загалом у світі, технічний виш.). Я розумію, що цю проблему швидко не вирішити, тому і зазначила, що закон набуває чинності через п’ять років після ухвалення.
Для продовження роботи науковцям необхідно буде здобути додаткові знання і, відповідно, підвищити кваліфікацію, чи буде передбачено підвищення зарплати?
Знаєте, хлопцям на передовій зараз дуже тяжко. Вони не кажуть, що не будуть воювати, якщо їм не підвищать зарплату. Вибачайте, але є якісь періоди у житті, коли все суспільство має зробити надзусилля. Зараз його роблять військові, медики на фронті, енергетики. Для того, щоби розірвати зв’язок з Росією, усе суспільство робить зусилля. І мені здається, що академічна спільнота теж могла би зробити надзусилля. Вибачте за пафос, але одні люди воюють на фронті, а інші кажуть, що їм тяжко вивчити англійську.
У мене є подруга, яка займається бізнесом. Вона почала вчити англійську, коли їй виповнилося 60 років. Вона розуміла, що це їй потрібно для успішного ведення бізнесу.
Зараз купа наших людей виїхали закордон, вони живуть там, вивчають іноземну мову, бо біда змусила.
Крім того, приблизно у 2008-2010 роках в Україні навчалися 2 млн студентів. Зараз навчається 1 млн. Проте кількість викладачів в університетах пропорційно не скоротилась. Тому у навчальні університетські програми ставлять безтолкові курси, аби зберегти ставки викладачам, які на ринку праці не можуть знайти іншу роботу. І це в умовах, коли ми рахуємо кожну копійку у держбюджеті. Вибачте, що кажу непопулярні речі, але скорочення будуть і мені би хотілося, щоби вони відбувалися якраз на основі того, хто довів або не довів, що є найкращим. Якщо людина зробила додаткове зусилля — вона має залишитися. З покращенням економічної ситуації ця людина отримає кращі можливості, у тому числі — кращу зарплату.
Отже, які правки готуються до другого читання проєкту законопроєкту?
Перше — питання громадянства автора наукової роботи. Друге — дозвіл на цитування джерела російською мовою як виняткових випадках для освіти і науки. Наприклад, якісь історичні джерела на кшталт щоденників Шевченка, написаних російською мовою. Третє — на розсуд вченої ради вишу можуть використовуватися російськомовні джерела у наукових роботах, якщо є така крайня необхідність.
Нагадаємо, у заяві Дитячого фонду ЮНІСЕФ сказано, що більшість українських дітей через російську агресію позбавлені доступу до освіти. Школи пошкоджені або зруйновані, а відключення електроенергії унеможливлює навчальний процес у віддаленому форматі.
