І. Лікарчук: чиновники не уявляють життя без олімпіад
Автор: Ігор Лікарчук, екскерівник Українського центру оцінювання якості освіти.
Скрєпи… МОН видав наказ про проведення у поточному навчальному році Всеукраїнських олімпіад із основ наук. Ну нічого не змінюється в тій структурі…
У існуючому вигляді Всеукраїнські олімпіади – ганьбисько, прямий пережиток совка, котрий уже тридцять років тягнеться в сучасну освіту України тими, хто ментально навіки вріс у освітню систему срср й не може від неї відірватися.
Сотні чиновників від освіти не уявляють своє життя без тих олімпіад. Бо олімпіади – дуже зручний жупел, щоб постійно ганяти вчителів, рейтингувати школи, тиснути на їхніх керівників.
Для сотень методистів, починаючи із ІМЗО, – це гарний засіб для кормління у прямому і переносному розумінні цього слова.
А для вчителів, котрі й так перевантажені під зав’язку, це іще одна форма безоплатного навантаження, яка вимагає часу і значних зусиль, у т. ч. й матеріальних.
Про учнів краще промовчати. Бо для того щоб заклад освіти мав якийсь рейтинг, часто доводиться одного й того ж учня зобов’язувати / просити / переконувати взяти участь у кількох олімпіадах… Аякже – «ліцо» школи важливіше від усього.
Я абсолютно не є противником олімпіад. Я їхній гарячий прихильник. Але лише тих олімпіад, які проводяться університетами з метою пошуку «свого» абітурієнта; громадськими організаціями з метою розвитку пізнавальних інтересів учнівської молоді…
Я «за» олімпіади, у яких учні будуть поспішати взяти участь: без учителів, директорів, методистів.
Я «за» такі олімпіади, коли між тими, хто їх проводитиме, буде конкуренція в змісті, сутності, значущості…
Натомість я категоричний противник олімпіад, котрі проводяться органами управління освітою на засадах примусу і наказів; олімпіад, за результатами яких оцінюється робота вчителя і закладу освіти; олімпіад, у яких беруть участь для «галочки»; олімпіад, які проводяться за принципом: «Бо так було».
Дуже погано, що в МОН та ІМЗО й досі сидять люди, котрі від отого «так було» не можуть ніяк відмовитися на користь «Було і пройшло».
Бо, якби могли, то не підсовували б на підпис керівникам МОН подібних наказів.
Життя змінюється, люди змінюються, формується абсолютно нова суспільна ментальність. А у батьків отих олімпіад – «скрєпи»… Бо так було…
