Якими стануть учителі у найближчі 20 років?
Новації в освіті залежать не лише від ідей. На думку психологів та соціологів, ще й від тих цінностей, які є у покоління, особливостей людей, що вестимуть заняття і виховуватимуть учнів. Тож учені проаналізували погляди та вчинки наймолодших освітян, яким нині до 25 років. Дослідження Інституту Геллапа (США) довело: у них власні підходи до навчання та нові вимоги до школярів. Зібрали найцікавіші висновки дослідження про молодих педагогів.
Хто вони такі?
Теорія поколінь, яку створили 30 років тому історик Вільям Штраус та демограф Ніл Гоув, популярна настільки, що вже стала частиною культури. Скажімо, мем «Ок, бумер» або розмови про міленіалів, про «покоління трофеїв», про Люсі, яка очікує, що її життєві перспективи нагадують квітучу галявину з єдинорогами — все це звідти. А сутність теорії в тому, що у людей, які зростали та виховувалися у спільних умовах, є схожі цінності та схеми поведінки. Тому можна передбачити, чого очікувати від них.
Нині на ринок праці та на поле дій соціального життя виходять так звані Художники (ті, кому нині від 7 до 25 років). Цікава ситуація: найменші представники покоління сидять за партами, але серед молодих учителів є вже найстарші представники покоління Художників. Тож перші педагоги, які «на одній хвилі» з сучасними учнями, вже у школах.
Що об’єднує умови виховання Художників (або їх ще звуть зумерами)? Вони не бачили світу без інтернету, зростали за часів стрімкого розвитку цифрових технологій, соцмереж, чули змалечку про загрози екологічних катастроф, пандемій, тероризму, а на школярів нині впливає ще й війна.
Американські експерти вирішили вивчити вчителів покоління Художників: Microsoft Education у співпраці з Economist Intelligence Unit опитали 1034 студентів педагогічних вишів та молодих учителів по всьому світу, щоб виявити їхні потреби та знайти специфіку у спілкуванні з учнями. Молоде покоління вчителів цифрове, глобальне, соціальне, мобільне та візуальне. Таке загальне визначення дали експерти.
Дуже скоро саме ці люди задаватимуть тон у школах. Тим більше очікується, що професія помолодшає. Згідно з дослідженням, проведеним професором Пенсільванського університету Річардом Інгерсоллом, найбільш поширений вік учителів американських державних шкіл нині коливається від 30 до 40 років, тоді як у нульових роках це було 50-60 років. Експерти вважають, що у тридцятих роках основну масу вчителів у США складатимуть люди 25-35 років. І такі самі тенденції є у школах Європи.
Чого хочуть педагоги покоління Художників:
Дбати про психологічне здоров’я
45% опитаних вважають, що вчителі йдуть з роботи саме через стрес. Художники звикли бути у напруженні, живуть у світі терактів, війни, пандемії, екологічних небезпек. Тож у першу чергу переймаються захистом від хронічного стресу, тоді як для інших поколінь це було просто красивими словами. Позитивна психологічна атмосфера, компетентність щодо психологічної самодопомоги мають стати пріоритетами у школах при зумерах. В Україні у післявоєнні часи це особливо важливе завдання. Є надія, що саме вчителі Художники зможуть працювати зі школярами з наслідками пережитих психологічних травм.
Представники нового покоління мають власні способи протистояти емоційному напруженню. Кожен другий з опитуваних прагне вводити в заняття елементи соціально-емоційного навчання. Молодь лякає відсутність у школах якісної профілактики вигорання. Якраз його назвали 45% опитуваних зумерів головною причиною, через які вони можуть піти зі школи. Тож керівництву шкіл доведеться усвідомити, чого потребують молоді вчителі.
Разом з учнями діяти у реальному житті
Покоління Художників цікавить не абстрактне навчання, не переказ лекцій, а результати у реальному житті, внесок у життя громади, країни. Тож ці вчителі хотіли б робити на заняттях щось по-справжньому корисне, а не навчальні вправи. Проєктна робота набуватиме нових рис. Йдеться вже не про виступ, презентацію, яка нікого не цікавить поза класом. Зумери вітають створення загальнокорисних сайтів, участь у глобальних акціях, міських конкурсах, фестивалях (не навчальних, а там, де йдеться про розв’язання реальних проблем міста, селища, регіону). Художники вважають, що учні мають бачити вплив їхньої діяльності на людей, користь, яку вона дає. Також вони прагнуть відродити модель навчання, коли вчитель не лише дає завдання з очікуваним результатом, а й сам на очах дітей створює щось нове, набуває новий для нього самого досвід. Тож акцент робитимуть на силу особистого прикладу.
Належати до професійної онлайн-спільноти
Молоді вчителі потребують постійної підтримки та професійного розвитку. Але й тут є специфіка. Художникам легше отримати пораду від колег, ніж від наставників, керівників, а ще краще якщо висловитися зможе значна кількість людей. Тож віртуальні освітянські спільноти, в яких молоді вчителі отримають підтримку та пораду, стануть ефективним рішенням. Вже існує безліч онлайн-груп підтримки для нових учителів, включаючи чати у Twitter, Reddit та закриті групи у соцмережах. Експерти вважають, що така форма обговорення досвіду має стати офіційною та на постійній основі.
Американська вчителька та письменниця Роксана Елден, яка створила онлайн-ресурси для вчителів-початківців, розповіла, що представники цього покоління зазвичай бояться визнати, що чогось не вміють. Вони першими не звертаються за допомогою, а надають перевагу безособовим порадам, відповідям на питання у соцмережах. За її словами, саме онлайн-спільноти можуть дати їм конкретну, неупереджену пораду.
Не ідеалізувати інформаційні технології
Художники, які не бачили світу без інформаційних технологій, ставляться до гаджетів без пієтету, стверджують експерти. 62% опитуваних вважають, що гаджети відвертають увагу дітей під час занять. Але це не крок назад. Просто зумери зміщують акцент з форми на зміст, їм важливо, як швидше та ефективніше навчити щось робити. І якщо простіше показати у реалі, ніж застосовувати сучасні технології, вони так і зроблять.
Молоді вчителі розглядають технології як інструмент розширення та посилення можливостей для вирішення актуальних та значущих проблем. У них немає особливих проблем з їх використанням. Згідно з даними опитування Організації економічного співробітництва та розвитку, яке опубліковали минулого літа, лише 10% молодих учителів США заявили, що відчувають потребу у навчанні, коли використовують певні інформаційні технології. Натомість вони сприймають їх як самозрозумілі речі, тож більшість занепокоєна лише відсутністю достатніх технологічних інструментів у школах та неадекватною технічною підтримкою.
Виховувати та впливати
Це дуже орієнтоване на цінності покоління — вони прагнуть працювати з ентузіазмом, а без колективної натхненності підуть до іншої школи. Чотири з п’яти вчителів переконані, що здатні покращити шкільні успіхи кожної дитини. Але Художники вважають, що вчитель — це не про знання та вміння, а про вплив на майбутні покоління. Саме бажанням виховувати пояснили вибір професії 46% опитуваних. Тож можна очікувати особливий сплеск інтересу до соціалізації та розвитку дитини, створення авторських методик та теорій виховання.
Ініціювати командну роботу
Представники нового покоління не лише вміють, а й люблять працювати командно, намагаються прищепити це учням. Навчальний процес, в якому будуть активно застосовувати пропозиції учнів, навчання по типу «рівний — рівному» — все це явно буде посилюватися з роками. А ще прогнозують появу у школах таких регулярних форм роботи, як дистанційні завдання, які виконують спільно з однолітками з інших країн, команди учнів з різних шкіл, що набрані під конкретні проєкти.
Ростити екологічно свідомих людей
Спільне розв’язання глобальних питань людства — те, чим серйозно переймаються молоді педагоги. Половина з опитаних учителів приділяють увагу екологічному навчанню. Це значно більше, ніж у попередніх поколіннях. Усіляким диспутам на ці теми та вивченню теорії Художники не так довіряють, як порятунку одного конкретного старовинного дерева у своєму регіоні чи позбавленню парку від сміття.
Бути корисними при різноманітті учнів
91% налаштовані працювати в мультикультуральних та інклюзивних класах. Вони навіть налаштовані отримати досвід вчителювання в інших країнах. Майже всі опитані педагоги очікують збільшення національної та будь-якої іншої різноманітності в класах до 2030 року. Але аж 62% переконані, що їх до цього не підготували. Тож у молоді, яка обрала професію вчителя, є попит на підвищення майстерності щодо роботи з учнями, у яких є особливі потреби, та щодо вивчення національної специфіки, культури, менталітетів.
