Що краще: покарання чи винагорода?
КАРАТИ НЕ МОЖНА, бо покарання лише загострюють конфлікти й перешкоджають навчанню. Покарання вмикає базові захисні механізми й провокує дитину на повстання, агресію, придушує почуття й змушує думати лише про те, як не попастися, утекти.
ВИНАГОРОДЖУВАТИ НЕ МОЖНА, бо винагороди зменшують природну мотивацію та насолоду. Наприклад, діти, які люблять малювати й у ході експерименту отримують гроші за малюнки, малюють менше, ніж ті, кому не платять. Психологи називають це ефектом “переоцінки” – зовнішня винагорода затьмарює внутрішню мотивацію дитини.
Уся концепція покарання та винагороди базується на негативних припущеннях про дітей: їх потрібно контролювати й формувати, бо вони не мають добрих намірів. Але ми можемо перевернути це уявлення й побачити дітей такими, що вміють співпереживати, співпрацювати та бути старанними.
1)Дивіться глибше
Діти не б’ють своїх братів і сестер, не ігнорують своїх батьків або влаштовують істерики в магазині без причини. Коли ми беремо до уваги те, що дійсно відбувається, наша допомога є значущою та тривалішою. Якщо ви хоча б намагаєтесь знайти корінь проблеми, діти стають більш відкритими, слухняними, а також більш творчими у вирішенні проблем.
Крик, опір і фізична агресія можуть бути лише верхівкою айсберга. Вони можуть приховувати голод, розлади сну, надмірне збудження, переповненість емоціями, або перебування в новому середовищі. Якщо ви будете думати так, то станете для своєї дитини партнером і помічником, а не противником і контролером.
2)Мотивуйте, а не винагороджуйте
Мотивація прекрасна, коли її основний зміст: “Я довіряю тобі й вірю, що ти хочеш співпрацювати та допомагати. Ми – команда”. Це тонка відмінність від пишних нагород, але досить суттєва.
3)Допомагайте, а не карайте
Ідея покарання передає повідомлення: “Мені потрібно, щоб ти страждав за те, що ти зробив”. Багато батьків дійсно не хочуть спілкуватися з дитиною у такий спосіб, але вони також не хочуть залишати без уваги погану поведінку. Гарна новина: ви можете тримати межі та керувати дітьми без покарань.
Нагороди та покарання є умовними, але наша любов і позитивне ставлення до діток мають бути безумовними. Фактично, коли ми керуємося почуттями й по-справжньому слухаємо наших дітей, вони більше схильні слухати нас.
