Чому не потрібно вчити дитину читати в ранньому віці
Дитина, яка вміє читати в два-три роки, – це предмет гордості для батьків. Звичайно ж, адже так приємно похвалитися своїм маленьким вундеркіндом. Але чи потрібно це дитині? Чи правильно навантажувати її мозок читанням мало не з повзунків? Без суперечок не обійтися, але у нас є серйозні докази, що не потрібно цього робити.
Далі про особливості раннього розвитку дитини і чим це може обернутися.
Ранній розвиток – це модно. Кожен другий з батьків стурбований тим, щоб дитина навчилася читати, писати і мало не будувати космічні кораблі в дошкільному віці. Тільки кому це потрібно більше – дитині чи її батькам?
Багато батьків вважають, що важливо навчити дитину читати якомога раніше. Хтось думає, що це показник високого інтелекту, а комусь не дає спокою дитина сусідки з четвертого поверху, яка читати почала раніше, ніж говорити. Причини у всіх можуть бути різні, але суть від цього не змінюється.
Ось тільки майбутня геніальність дитини ніяк не пов’язана з раннім читанням. Головне завдання для дитини в 2-3 роки – пізнавати світ і розвиватися у вільній ігровій формі. Навчання читанню забирає час і відволікає від вільної гри. Цей процес вимагає концентрації і йде врозріз з природними потребами.
За великим рахунком, літери – це зайва інформація для раннього віку. У світі є досить того, що дитина повинна засвоїти до трьох років: кольори, запахи, тактильні відчуття. Дитина знайомиться з навколишнім світом, вчиться взаємодіяти з ним. І на цьому етапі розвитку це набагато важливіше букв, для них час настане пізніше.
До семи років відділи мозку, що відповідають за розпізнавання букв, ще не розвинені. Якщо активно залучати їх до роботи до настання потрібного часу, можна завдати шкоди іншим відділам мозку. Виходить, що інтенсивніший розвиток окремих навичок, на зразок читання, досягається за рахунок зниження інтелекту або навичок спілкування.
Звичайно ж, якщо дитина сама прагне читати або миттєво запам’ятовує алфавіт, не потрібно перешкоджати цьому. Завжди є діти, у яких до цього талант. Тоді потрібно його розвивати, але насильно змушувати дитину не потрібно.
Роблячи це з примусу, можна вкрасти у дитини речі набагато важливіші. Наприклад, таке грубе порушення природного ходу речей може вплинути на нормальний розвиток мови. Порушиться природне сприйняття мови, звуконаслідування і вимова.
Виходить, що ліва півкуля мозку буде обкрадати праву, а це творча і емоційна сторона людини. Музичний слух, здібності до малювання, почуття ритму і навички соціалізації – ось що батьки крадуть у дитини, змушуючи її читати в ранньому віці.
Спробувати можна, від цього нічого поганого не трапиться. Однак потрібно відразу розуміти, виходить це у дитини чи ні. Якщо ні, то є сенс дозволити малюкові займатися більш підходящими за віком заняттями: ліпити пасочки в пісочниці, грати з ляльками або машинками. Нехай він повністю насолодитися чудовим світом дитинства.
Щоб навчитися читати і писати, у дитини ще буде час. Для цього і придуманий цілий рік підготовки до школи і перший клас. До того ж практика показує, що навички читання однакові і у тих, хто читав з раннього дитинства, і у тих, хто навчився цьому вже в школі.
Фахівці з дитячого розвитку відзначають, що куди важливіше, щоб батьки читали книги дитині. Це розвиває, зміцнює прихильність дитини, а також закладає відмінний фундамент на майбутнє. Від цього буде набагато більше користі.
Кожна мама знає, як буде краще її дитині, але всі ми схильні перебільшувати і переборщувати. Саме тому завжди потрібно думати, чи потрібно дитині те, що ти робиш.
Автор: Катерина Ходюк
