10+ помилок, які роблять більшість батьків, а потім не розуміють, чому діти дзвонять їм раз на місяць
Навряд чи наші батьки читали статті про виховання і вже точно не думали про жодних психологів. Та й загалом виховували нас просто як уміли – часи були іншими. Але сьогодні нащадки на власному досвіді можуть сказати, що деякі вчинки батькам однозначно робити не варто. Адже вони можуть так підірвати стосунки, що склеїти їх вдасться лише дивом.
Ми зачиталися обговоренням інтернет-користувачів про те, які речі так складно буває зрозуміти та прийняти батькам. І сподіваємось, що вони допоможуть навчитися на чужих помилках.
Все дуже просто: чим старшими стають ваші діти, тим більше їм потрібно давати свободи.
- О так! Мені було вже років 20, а все одно доводилося відпрошуватися, щоби погуляти з подругою. А ще батьки хотіли, щоб я завжди була вдома до 10-ї вечора. І ось одного разу я запізнилася, так мені видали, що я більше не ходитиму взагалі нікуди! Але я все-таки зважилася і була вже біля дверей, але батько раптом потяг мене назад і накричав ще.
Дітям можна припускатися помилок! Нехай вчаться на них самі. Адже життя таке коротке, і якщо у дітей є якась мета — то нехай йдуть до неї.
- Ох, мені ніколи не дозволяли пробувати щось нове та «некорисне» — те, у чому не буде користі для сім’ї чи подальшої кар’єри. І все, що я робила, критикувалося просто нещадно. Зараз мені 28 та будь-яка незвична дія є просто дикий стрес для мене. Відстій, ага.
Не можна, просто не можна намагатися прожити наново своє життя коштом своїх дітей.
- О, це про мою маму. Все, що я зробив у своєму житті, вона намагається виставити лише як своє досягнення. Закінчив універ – це вона така відповідальна, контролювала. Знайшов хорошу роботу — це вона мені напрямок підказала. Загалом, просто користується мною, щоб досягти того, чого не досягла сама. Дуже втомлює. Особливо з огляду на те, що я всього цього не хочу.
- Іноді діти мають свою, дуже навіть обґрунтовану думку. І замість того, щоб перебивати їх цим чудовим перлом на кшталт «Тому, що я так сказав», можна ж просто вислухати дитину. Взагалі, є відчуття, що у батьківському домі у мене просто не може бути свого погляду. Якщо я про щось питаю, наводжу якісь вагомі аргументи — мама просто не чує. Вона кричатиме, перебиватиме і вимагатиме замовчати.
Якщо постійно засуджувати своїх дітей, то дуже швидко вони навчаться приховувати від вас купу будь-яких речей.
- О, мені вже 38 років, і я лише недавно зрозумів, що краще не казати батькам взагалі нічого. Ми їздили в міні-відпустку всією сім’єю, і я трохи посварився з дружиною. Нічого серйозного, дрібна сварка, але я чомусь почав обговорювати це з мамою. Але попросив її нічого нікому не казати. Ось тільки ранком за сніданком мама прямо при всіх видала: «О, люба, мій син почувається дуже безглуздо через все, що було». Я, звісно, аж почервонів весь. Загалом, такої помилки я не повторю. Ніколи.
- А ще вчишся брехати про речі, які начебто взагалі не потрібно ніяк пояснювати чи виправдовувати. А всього через те, що «Ти їла на вечерю курку? Гидота!» або «Погуляла у торговому центрі? Що за марна трата часу!». Тому, так, я скажу, що їла пасту і дивилася фільм — все через це небажання вислуховувати засудження.
- Саме батьки повинні відповідати за те, щоб навчити дитину правил поведінки. А не вчителі, репетитори, няні та будь-хто ще! Я сама якось працювала вчителем і була дуже здивована тим, яка величезна кількість батьків вважали, що я повинна розв’язувати всі проблеми у вихованні їхніх дітей за пару годин на тиждень.
Найголовніше, що потрібно зробити, — це дати дитині зрозуміти, що з вами вона по-справжньому в безпеці.
- Ось я зараз просто розплакалася. Мої батьки ніколи не ображали мене або щось таке, але вони були тими, хто дуже любив цю фразу: «Скажи мені правду, я не буду злитися». Так. Авжеж. Щоразу після цього мене ще й як лаяли. У результаті я дуже багато приховую і точно не почуваюся поруч із ними в жодній безпеці.
Важливо просто усвідомити, що ваші діти можуть бути ще якими неідеальними. Знаєте, ось це: «Ні, мій синочок не міг таке зробити»? Міг. І зробив.
- О, моя тітка поводилася ось так своєрідно зі своїм сином. Той просто не міг зробити нічого поганого! Зачепив дитину в школі? Проти нього змовилися! Переводить до іншої школи — там те саме. А це його просто ненавидять! І так 10 різних шкіл. Минули роки. У результаті він із дівчиною пішов кривою доріжкою. То тітка на це заявила, мовляв, ця дівчина погана, я так і знала.
До речі, старша дитина – це не батько для молодших.
- Ох, я найстарша з 7 дітей. І займаюсь вихованням вже 20 років. А тепер мені ще заявляють, щоби я своїх заводила. Та ні за що!
А ваші рідні робили стосовно вас щось таке, про що й досі боляче згадувати?
