Світлана Марченко: звернення до колишнього учня
Благаю Бога, щоб ви вистояли, бо без вас не буде нічого: ні дому, ні школи, ні України
Автор: Марченко Світлана, учитель української мови, м. Кролевець.
Будь здоровий і сильний, мій колишній учню! Ти вже такий, що я й не дострибну. Гарний виріс, а шибайголова, як і в школі. У бою таке витворяєш, що Талібан хреститься))
Жартую, ми тут у захваті, які ви в бою шалені! Весь світ завмирає і дивується, а це ж вони ще не знають, що ви в школі витворяли…
Ну та я завжди казала, що з нічого і не виросте нічого! А ти он який виріс! Герой!
Ти там бережи себе, ще купа справ у майбутньому! За друзів тримайся, командира шануй, патрони не розбазарюй!
Дзвони мамі і їж хоч що-небудь, а не як у школі, самі чипси. І не пали, бо я знайду на тебе управу (твій твір ще досі зберігаю).
Я буду тримати за тебе кулаки. Як завжди: дзвони хоч серед ночі, якщо щось треба, і я відповім.
Думаю про вас щохвилини і благаю Бога, щоб ви вистояли. Бо без вас не буде нічого: ні дому, ні школи, ні України.
Будь сильним, ми тебе чекаємо з перемогою. Русскій воєнний корабель має піти на дно! Доконайте його! Можна…прямо зараз. Не відкладай на завтра те, що можна зробити сьогодні.
А на Останній дзвінок прийди у школу…Я чекатиму!
