Ганна Красильник – журналіст, блогер та мама трьох дітей у середині жовтня 2021 року написала у фейсбуці допис, в якому зізналася: багато її правил виховання дітей не працюють.
Ніколи не думала, що напишу таке, але останнім часом мої погляди на дитячу освіту та виховання повністю перевернулися.
Тепер мені здається, що:
Обов’язково потрібно робити уроки разом із дітьми — до якогось моменту, доки вони не стануть самі це робити. Я була головним адептом не роблення разом — бо це твоя відповідальність, а не моя, бо маю купу своїх справ, бо мільйон всього. Це все так, але, на жаль, так нічого не працює, вірніше, тоді ніхто не працює і нічого не робить і потім вже не може нічого робити (такий приклад у нашій сім’ї теж є). Так, я знаю, що є інші діти, вони з першого класу все роблять самі. Але в мене таких дітей нема.
А коли вони все-таки їх робитимуть самі, перевіряти — не в сенсі виправляти помилки, а в сенсі дивитися, чи все зроблено. Перевіряти, чи справді було оцінок, бо якщо хтось каже, що нічого не отримав, це, як правило, неправда.
Взагалі, діти брешуть, дуже багато. Тож перевіряти взагалі не зайве.
Жодний лібералізм не працює — взагалі. Жахливо неприємно, але треба змушувати, сваритися, тиснути, бо працює лише диктатура.
Саме пекло – це телефон. З нього взагалі все починає закінчуватися — читання, інтерес до чогось і загалом. Я ніколи не думала, що напишу таке, але це правда. Ліміти теж не працюють, бо діти їх оминають. Телефон паралізує волю та знищує інтереси. Так-так, звичайно, він важливий і потрібен для чогось, але загалом чим пізніше він з’явиться, тим краще.
Якщо є сумніви, що треба щось міняти, треба щось міняти. Якщо вам кажуть, що головне — це хороша обстановка, а решта не важливе, не вірте — решта важлива. Важливо, щоб було цікаво. Так може бути.
Дуже складно тиснути — складно, неприємно, ліньки, бо немає сил і не хочеться псувати стосунки, сваритися і таке інше. Але я справді думаю, що треба тиснути та гнути свою лінію.
Хтось каже, що школа взагалі не для того, щоби навчатися. А я так не вважаю. Я ось точно знаю, що до фіга всього вмію завдяки школі. У мене дуже багато, при цьому, до неї, моєї старшої школи, претензій, але все ж таки це так. Я думаю, школа не тільки для того, щоб навчатися, але для цього таки теж.
Та й останнє. Хочеться сплюнути сто п’ятдесят разів через плече, бо пройшов лише місяць, але я реально заздрю Петрику і знову хочу до школи.
