Взаємодія вчителя та батьків дитини з ООП: алгоритм співпраці
Інформує Всеосвіта.
Систематична співпраця вчителя та батьків сприятиме успішності дитини з особливими освітніми потребами.
Результативність освітнього процесу – це взаємодія вчителя, дитини та батьків. Від злагодженої роботи кожного з учасників освітнього процесу залежить кінцевий результат.
На що звернути увагу під час контакту з батьками, або опікунами дитини з #ООП?
На сайті Міністерства освіти і науки інклюзивне навчання визначається як система освітніх послуг, гарантованих державою, які базуються на принципах недискримінації, врахуванні багатоманітності людини, ефективного залучення та включення до освітнього процесу всіх його учасників.
Згідно з законом України «Про освіту», особа, яка потребує додаткової постійної чи тимчасової підтримки в освітньому процесі з метою забезпечення її права на освіту, є особою з особливими освітніми потребами. А головне завдання вчителя – організація комфортних умов навчання для кожного учня. Досвід спілкування з батьками мають усі вчителі, зрештою, це вже звичний процес. А от досвід розмов з родиною дитини з особливими освітніми потребами є не у всіх.
Проаналізуємо різні ситуації та знайдемо варіанти їх розв’язання:
| Ситуація з учнем з ООП | Взаємодія з дитиною | Співпраця з батьками |
| Емоційно прив’язані до батьків, а батьки – до учнів. | Створити емоційно безпечне освітнє середовище, за потреби нагадувати, коли саме відбудеться зустріч з батьками. | Давати відповіді на всі запитання про освітній процес. |
| Не розуміє певний шкільний матеріал. | Підібрати потрібні форму та метод роботи з учнем. Кожного разу ці методи та формати будуть нові, адже те, що спрацювало вчора, може не спрацювати сьогодні. | Вчити опрацьовувати інформацію в ігровій формі, з використанням простих, зрозумілих дітям слів Також вчити наводити приклади з реального життя, створювати певні ситуації та через них опановувати матеріал. |
| Поганий настрій, що є причиною відмови виконувати певні завдання. | Сказати учню/учениці, що ви розумієте цей стан, що мати поганий настрій – це нормально, а не хотіти працювати – це не означає Запропонуйте дитині самостійно, у вільному темпі, виконати завдання, стати лідером у груповій роботі, або дайте подихати 5 хвилин свіжим повітрям під наглядом асистента. Не сваріть, не засуджуйте і не порівнюйте з іншими! | Намагатись пояснити дорослим, що вони також мають використовувати фрази емоційної підтримки: «Я бачу, що тобі зараз погано, що ти сумуєш, засмучений. Мені також боляче бачити тебе таким. Розділімо цей біль разом. Розкажи, що тебе так засмутило? Що обурило?».
|
| Не встановлює причинно-наслідкові зв’язки | Якщо ситуація стосується певного шкільного предмета, допоможіть дитині зрозуміти матеріал в розрізі теми чи розділу. Такий аналіз сприятиме швидшому структуруванню вивченого матеріалу та допоможе учню зрозуміти, де він знаходиться у цей момент і до чого має прагнути. | Наголошувати батькам на необхідності пояснювати всі свої дії, зв’язок між подіями та ситуаціями: що відбувалось і який був результат. Також необхідно акцентувати на ситуаціях, які відбуваються саме у цей момент. Такі прості вправи допоможуть дитині швидше адаптуватись та встановити причинно-наслідкові зв’язки. |
| Страхи, панічні атаки, напади смутку.
|
Дати час побути на самоті.
Заспокоїти дитину. Запитати, що стало причиною подібної поведінки. Чесно прокоментувати й пояснити, що дитині у закладі освіти нічого не загрожує. |
Донести до батьків інформацію, що з дитиною потрібно бути відвертими, пояснювати все так, як є, не страхати, але й не уникати розмов про те, що викликає у дитини відчуття страху. Також не варто уникати відповідей на незручні запитання: з дитиною необхідно розмовляти, як з дорослою людиною – спокійно та виважено. |
| Потреба в усамітненні.
|
Дати можливість побути на самоті у шкільному кабінеті, або залучити асистента (щоб допоміг усамітнитись у межах школи або шкільного подвір’я та проконтролював безпечність процесу).
Не думайте, що дитина просидить на самоті цілий день – через 10-15 хвилин вона повернеться у клас до інших дітей. |
Періодично необхідно нагадувати, що після навчальних занять батькам бажано не залишати дитину саму вдома. У неї ще не сформована відповідальність, а увага може спрямовуватись на якусь забавку, що загрожує втратою контролю над реальністю. |
Після уроків вчителю варто поспілкуватися з членами родини, розповісти про те, як минув навчальний день, які успіхи та поразки були протягом занять, звернути увагу на фізичний та емоційний стан дитини під час певної діяльності або ситуації.
Важливо пояснити дорослим, що щоденні самостійні заняття з дитиною є необхідними й після школи, адже навчання дітей з ООП потребує тривалої й систематичної роботи, яка охоплює всі види її діяльності. Корисно постійно закріплювати вивчений шкільний матеріал через ігрові практичні вправи та працювати над формуванням об’єктивної самооцінки: за потреби – хвалити, а де необхідно – робити зауваження та аналізувати поразки.
Найголовніша порада для батьків та учнів – це бути дитині не лише наставником та порадником, але й вірним другом.
