У школах досі лунають суперечки щодо прибирання учнями в класах. Цікаво, що в деяких країнах діти законодавчо зобов’язані мити підлогу, а в інших – за додаткові прибирання відповідає батьківський рахунок. То як це питання вирішують за кордоном – читайте у статті.
Прибирання класів в України
Новий санітарний регламент, який набув чинності з 1 січня 2021 року, не передбачає залучення школярів до миття підлоги та вікон.
Зазначимо, що старий регламент передбачав, що учні можуть самостійно прибирати класи, кабінети і лабораторії. Водночас в новому документі цей термін називається “самообслуговування” – він означає лише прибирання за собою та тримання свого робочого місця у чистоті.
Санітарний регламент дозволяє залучати учнів 5 – 11 класів лише до поливу рослин та вологого прибирання поверхонь (без миття підлоги та вікон). Відбуватись це має за участі вчителів або медиків. Тривалість такого самообслуговування не має перевищувати 1 години на тиждень.
Чи прибирають учні у класах за кордоном
Японія: прибиральні квести
Учні в Японії самі миють школи, адже більшість маленьких японців люблять наводити чистоту в приміщеннях. Цікаво, що батьки там мають право поскаржитися, що дитину в школі не навчили, наприклад, мити підлогу.
Адже вважається, що мета прибирання – не подбати про чистоту школи (для цього є технічний персонал), а навчити учнів бути повністю самостійними в побуті. І, звісно, вміти працювати в команді.
Для цього групи дітей щотижня отримують нове завдання. Одні відмивають стіни та двері, інші змахують пил на шафах та люстрах, хтось рівняє доріжки у дворі. Найбільше школярі полюбляють доглядати за деревами та годувати тварин.
Прибиранню у японських школах відведено 20 хвилин на великій перерві, після обіду. У цей час грає весела пісня про шкільне прибирання “о-соджі”. А для початкової школи влаштовують прибиральні квести з пошуком якихось сюрпризів або змагання з нагородами.
Разом з дітьми працює технічний персонал, а в деяких школах – ще й вчителі. Ще одна традиція – старшокласників закріплюють за учнями початкової школи, яким вони допомагають впоратися.
Китай: продовження ранкової зарядки
У Китаї роблять акцент лише на слові “треба” і турботі про колективні інтереси. Прибирають у школах учні щоденно вранці, після зарядки, яку всі одночасно роблять о 6:30 – 7:00.
Усі діти, від першого до останнього класу, мають самостійно піклуватися про приміщення, де навчаються. Водночас прибиральниці дбають про коридори, зали, санвузли. Але на допомогу їм призначають ще й групу чергових школярів. На кожного учня таке чергування припадає десь раз на місяць.
А ще діти замітають двори, у частині закладів освіти – чергують на кухні, стоять на роздачі страв. Часом школярі навіть можуть мити вікна.
Додамо, що у Китаї учні люблять прибирання, хоча воно й не таке веселе, як у Японії. Їх приваблює можливість відірватися від уроків, якими займаються по десять годин на день. Також це можливість поспілкуватися.
Сінгапур: закон зобов’язує
П’ять років тому в Сінгапурі законодавчо запровадили для школярів обов’язкове відпрацювання на благо школи. Тепер учні мають прибирати частину території школи, яка закріплена саме за їхнім класом. Це може бути двір, коридор, спортзал, лабораторія.
Мінімум прибирання, за яким закон вважається виконаним, це 10 хвилин на день. Утім, школи на власний розсуд можуть вводити триваліші трудові обов’язки. Також заклади освіти вирішують, коли саме проводити прибирання.
Урядовці вважають, що це виховує в учнях відповідальність, працьовитість, звичку прибирати за собою. Жодних протестів від батьків чи підлітків не надходило.
Нігерія: навчити чистоти дорослих
У цій країні сміття можуть вивозити лише раз на місяць, бо не вистачає грошей на такі послуги. Дорослі нехтують екологією: закопують непотріб та залишки їжі в пісок. Оскільки урн майже немає, більшість людей кидає недопалки чи обгортки харчів просто на землю.
Учні, які вирішують прибирати школи (зазвичай дівчата), роблять це не з примусу, а як проєкт, як приклад для сусідів. Наприклад, вони тримають у чистоті великий шкільний комплекс – збирають сміття на території школи і в кабінетах, підмітають і миють підлоги.
Також вони пояснюють іншим, у тому числі дорослим, що забруднення довкілля обертається хворобами. Дівчата вважають, що чистота, яку вони наводять, є символом їхньої душевної чистоти.
Велика Британія: лише підтримувати порядок
Учні там прибирають лише у формі експерименту. Нещодавно в кількох школах графства Девон вирішили, що це чудовий спосіб знизити навантаження на прибиральника, а також привчити дітей поважати цю професію. Проте учні прибирають лише в класах.
Експеримент викликав бурхливе обговорення в пресі. Більшість британців переконана: учнів варто навчати лише підтримувати порядок, але не прибирати. Адже прибиральники можуть розслабитися і нехтувати обов’язками з такими помічниками. А за часів пандемії гігієна у школі — цінна річ.
США та Канада: покарання порушникам
У цих країнах прибирати змушують лише тих, хто порушує поведінку. Відпрацювати має той, хто смітить, малює парти, приклеює жуйки, щось навмисно шкодить, залишає графіті на стінах тощо.
Наприклад, якщо учень розмалював ручкою парту, він має відмити плями з усіх столів класу. А якщо хтось кинув папірець, то має замести кабінет тощо.
Франція: за все платять
У цій країні в класах діти не прибирають. Якщо ж вони пошкодили шкільне майно або особисті речі однокласників, навіть якщо це зламана блискавка на куртці під час бійки, у багатьох школах автоматично штрафують батьків.
