Магія помилок: чого учнів можуть навчити неправильні відповіді на уроках
Багато учні бояться помилитися та намагаються уникати неправильних відповідей на уроці. Але насправді, за словами експертів, це не так погано, адже вони можуть навчити учнів краще, ніж досягнення.
Джерело:”Освіторія”
Американський педагог та засновник освітньої організації ThinkLaw Колін Сіл часто говорить про магію помилок.
Колін розповів, що цього року його син Олівер вступив до віртуальної школи. І його вчителька розпочала навчальний рік із вивчення абетки.
Зокрема, вона дала дітям завдання: вигадувати слова на певну літеру. І коли клас дійшов до букви між “І” та “Й”, один зі школярів прокричав: “Їжак!” Вчителька похвалила його і запитала про інші варінти.
Але ніхто нічого не сказав. Натомість Олівер порушив тишу та з широкою посмішкою на обличчі вигукнув “Ішак!”. Вчителька поглянула на нього, засміялася та сказала, що це неправильно.
Я подивився на сина та побачив, як іскорка згасає в його очах. Я почав міркувати про зачудування, із яким він та й будь-яка інша дитина з’являється на світ. І задумався про те, що стається, коли ми притлумлюємо те зачудування нашими негнучкими практиками, вузьким сприйняттям того, що є корисним, а що — ні,– сказав Колін.
За його словами, саме через це колись активні учні стають зовсім пасивними.
Втрачена можливість
Експерт вважає, що з цією історію є серйозні педагогічні проблеми. У контексті формувального оцінювання, чи допомагає відповідь вчительки прояснити, чому припущення Олівера неправильне?
“Звісно, помилка могла виникнути через банальну схожість звучання слів “їжак” та “ішак”. Можливо, через нерозуміння того, як додаткова крапка зверху змінює літеру. Утім, Олівера спантеличила саме розкладка на телефоні, де щоб отримати літеру “ї” треба на декілька секунд затиснути літеру “і”, – стверджує педагог.
Він наголошує, що помилки – це природна складова навчання. Проте учні не почнуть критично мислити, якщо їх постійно спинятиме страх щось зробити або сказати неправильно. Тому освітяни мають завдання: зробити навчальне середовище толерантним до помилок.
Критичне мислення як шлях до рівності
Колін Сіл запевняє, що у юності він мав багато поведінкових проблем. І лише коли він вступив до школи права, його навчили мислити критично, навчили думати так, щоб тримати себе в тонусі. Цього йому раніше бракувало у школі.
Викладаючи, Колін створив у класі простір, який заохочує неспокій і інакомислення. Він вбачає у доступі до критичного мислення шлях до справжньої рівності в класі, адже лише так можна дати учням можливість бути лідерами, впроваджувати інновації. І все це неможливо зробити в світі, де школярі бояться помилятися.
Чотири способи запровадити аналіз помилок у класі
Магія помилок – це набір практичних інструментів, які можна використовувати в будь-якому навчальному середовищі, незалежно від класу та предмету.
Як інтегрувати аналіз помилок і критичне мислення в уроки:
Передбачайте “хороші” помилки
Коли плануєте урок, намагайтеся вгадувати наперед, які помилки можуть зробити учні. Наприклад, ви знаєте, що дітей зазвичай спантеличує додавання дробів із різними знаменниками. Це дасть вам змогу покращити пояснення на уроці та показати учням, як уникнути ту чи іншу помилку.
Застосовуйте відкриті запитання
Це допоможе розібратися з “хорошими” помилками в реальному часі. Обмін відповідями між учнем і вчителем показує, наскільки складно підготуватися до нескінченності можливих помилок.
Будь-яку відповідь учня не треба сприймати за нісенітницю. У ній заховано багато навчальних можливостей. Спробуймо поставити ще декілька запитань. “Чому ти так думаєш?” чи “Як гадаєш, чому хтось із твоїх однокласників може не погодитися?” тощо.
Просіть учнів власноруч створювати “хороші” помилки
“Як можна відповісти на це запитання неправильно?” Коли ми даємо учням завдання передбачити найбільш ймовірні помилки, ми виходимо на вищий рівень, ніж просто перевірка знань”, – каже Колін.
Так, вчитель підштовхує учнів уявляти себе на чужому місці, вигадувати та обґрунтовувати можливі, але неправильні варіанти. Важливо, щоб у процесі цієї вправи школярам спадали на думку саме логічні припущення.
Яка неправильна відповідь правильніша?
Аналіз помилок дає змогу експериментувати з різними форматами та темами. Запровадьте такий підхід у класі.
Наприклад, попросіть дітей проаналізувати два рівняння: одне з обрахунковою помилкою, а інше – із концептуально неправильною. Або покажіть два есе: у одному мають бути граматичні помилки, а в іншому – одруківки.
Якщо запитувати, яка неправильна відповідь правильніша, то учні почнуть замість “що” та “як” цікавитися “чому”. І ця зміна необхідна, адже вона дає школярам інструменти для того, щоб уявляти, яким світ має бути.
Я щиро вірю в магію помилок. Але насправді я пропагую світ, де діти та дорослі менше переживають про те, чи мають вони рацію, та значно більше зосереджуються на процесі усвідомлення того, що це означає “чинити правильно”,– запевняє Колін.
За його словами, розуміння, чому хтось бачить щось по-іншому, розвиває емпатію. І давайте школярам змогу застосовувати критичне мислення на уроці.
