Щойно на засіданні освітнього комітету розглядали питання початку нового навчального року. Говорили головний санітарний лікар і т.в.о. міністра освіти.
Пан Ляшко розповів, що уряд планує продовжувати гнучкий карантин, і рішення про роботу закладів освіти на рівні районів та міст прийматиметься залежно від рівня захворюваності. Закриватимуть заклади освіти лише у місцях з найгіршим “червоним” статусом. Складно передбачити, скільки таких територій буде на 1 вересня, але є надія, що у переважній більшості країни вихованці, учні та студенти розпочнуть навчання не вдома.
Пан Шкарлет розповідав про підготовку МОН до навчального року.
МОН надішле закладам освіти рекомендації щодо організації навчання в умовах пандемії після того, як отримає їх від санітарної служби – орієнтовно після наступного тижня.
Розглядається три сценарії навчання залежно від епідеміологічної ситуації, найбільш імовірний з них – це змішане навчання, коли діти вчитимуться частково у закладах, а частково – дистанційно. Зокрема, йшлося про формат, у якому частина учнів відвідує урок у класі, а решта – спостерігає за ним онлайн. Наступного дня учні міняються.
Також можливе навчання у різні зміни, асинхронні перерви, скасування масових заходів тощо.
І тут виникають питання. Перше – про технічну спроможність шкіл реалізувати змішане навчання – камери, програмне обладнання, швидкість інтернету. Тут пан Шкарлет сподівається на батьків, які допоможуть школам (що робити батькам, які не мають коштів або читали закон “Про повну загальну середню освіту”, який гарантує якісну освіту за бюджетні кошти, а не за кошти батьків, – неясно).
Друге – про навантаження на педагогів. Пан Шкарлет сказав, що додаткових видатків ця система не потребуватиме.
Я спитала, чому уряд знаходить гроші на доплату поліцейським, а не знаходить вчителям. У відповідь на це пан Шкарлет порекомендував мені звернутись до Мінфіна. Ні, я-то звернуся, але хто тут очолює Міністерство освіти і науки?
Третє питання: коли вчителі (які зараз у відпустках) мають опанувати нові методи роботи? Адже якщо буде реалізовуватись пропонована модель, то вчителям треба буде навчитись працювати, коли водночас частина учнів перебуває в класі, а частина – онлайн.
Загалом складається враження, що позиція т.в.о. міністра – школи самі все вирішать. Він дуже часто згадував про автономію закладів освіти і казав, що є хороші практики змішаного навчання (наприклад, у Новопечерській школі).
От тільки ми побачили протягом березня-травня, наскільки різну спроможність показали заклади освіти, наскільки нерівною є ситуація по країні і навіть в межах одного закладу. І в таки умовах перекладати відповідальність на заклади освіти – це розписатися у власній профнепридатності. Дитсадкам, школам, профтехам та університетам потрібна підтримка і допомога: фінансова, методична і організаційна. Інакше освітня нерівність, яка і так є величезною проблемою, набуде катастрофічних масштабів.
