Освітній омбудсмен впевнений, що вчителю важливо навчатися впродовж усього життя. Адже педагог закладає основу знань, формує компетентності у своїх учнів та навчає їх навчатися. Що треба знати про підвищення кваліфікації – читайте у статті.
Кожен вчитель у школі зобов’язаний підвищувати свій професійний рівень та педагогічну майстерність, підвищувати кваліфікацію – тобто опановувати нові компетентності у межах своєї галузі знань.
Загальний обсяг підвищення кваліфікації вчителя не може бути менший ніж 150 годин на п’ять років.
Педагог самостійно обирає форми, види, напрями, а також суб’єкт підвищення кваліфікації, тобто того, хто йому може надати освітні послуги з підвищення кваліфікації,
– каже омбудсмен Сергій Горбачов.
Коли і як складається план підвищення кваліфікації
Підвищення кваліфікації вчителів забезпечують засновники (або уповноважені ними органи) та органи управління відповідних закладів освіти.
Щороку у школі складається орієнтовний план підвищення кваліфікації педагогів на наступний рік, який затверджується педрадою. В ньому має бути зазначена кількість вчителів, які підвищуватимуть кваліфікацію та основні напрями.
На підставі плану підвищення кваліфікації директор школи укладає між закладом освіти та суб’єктом (суб’єктами) підвищення кваліфікації договір про надання освітніх послуг на відповідний рік.
Програма підвищення кфаліфікації
Суб’єктом підвищення кваліфікації може бути заклад освіти, його структурний підрозділ, наукова установа або інша юридична чи фізична особа, яка здійснює освітню діяльність у сфері підвищення кваліфікації педагогів.
Програма підвищення кваліфікації повинна містити інформацію про:
її розробника (розробників),
найменування,
мету,
напрям,
зміст,
обсяг (тривалість), що встановлюється в годинах та/або в кредитах ЄКТС,
форму (форми) підвищення кваліфікації, перелік компетентностей, що набуватимуться (загальні, фахові тощо).
Обсяг та тривалість програми підвищення кваліфікації визначається відповідно до її фактичної тривалості в годинах без урахування самостійної (позааудиторної) роботи.
Яким має бути документ про підвищення кваліфікації
Документом, що засвідчує успішне проходження підвищення кваліфікації, може бути відповідний сертифікат, свідоцтво чи інші документи.
Три основні вимоги до документа про підвищення кваліфікації – він має бути виданий суб’єктом підвищення кваліфікації, містити повну інформацію, відповідно до Порядку, та бути у спеціальному реєстрі.
У цьому документі обов’язково зазначається наступна інформація:
повне найменування суб’єкта підвищення кваліфікації,
тема (напрям, найменування),
обсяг (тривалість) підвищення кваліфікації у годинах;
прізвище, ім’я та по батькові особи, яка підвищила кваліфікацію;
опис досягнутих результатів навчання;
дата видачі та обліковий запис документа;
найменування посади, прізвище, ініціали особи, яка підписала документ від імені суб’єкта підвищення кваліфікації та її підпис.
Проблеми щодо підвищення кваліфікації
Суб’єкти, які надають послуги, часто не зазначають предмет проходження підвищення кваліфікації педагогів, що зумовлює проблеми в зарахуванні відповідного сертифікату.
Тому частина педагогів змушені, на вимогу керівництва закладу освіти, проходити підвищення кваліфікації власним коштом або, як і раніше, в ІППО. Це обмежує права педагогічних працівників.
Окрім того, до освітнього омбудсмена зверталися педагоги щодо відмови в компенсації за проходження курсів підвищення кваліфікації власним коштом, пояснюючи тим, що механізму компенсації відповідних коштів немає.
Керівник закладу освіти не може бути повністю впевнений, що обраний педагогом суб’єкт підвищення кваліфікації надасть якісні послуги. Ця сама проблема може торкнутися і зарахування відповідних сертифікатів.
Також із запровадженням карантину вчителі змушені проходити курси підвищення кваліфікації онлайн, що зумовило надмірну витрату позаробочого часу через поєднання проведення онлайн-уроків і проходженням курсів,
– додає Горбачов.
Частина директорів неправомірно вимагають від педагогів проходити визначену кількість годин підвищення кваліфікації на рік (наприклад, 30 щороку). Однак такого обмеження немає, педагогічний працівник має право самостійно розподіляти 150 годин на п’ять років.
