“Пустеля отроцтва або підлітки НЕ дорослі” – Інна Большакова
Про підлітків.
Вік чудовий за поривами великодушності, бажанням справедливості, складний за проявами тотальної нігілістичності і протирічності, самотній навіть у постійному колі однолітків…
Пустеля отроцтва… точна метафора…
Кілька тез:
1. Підлітки НЕ дорослі. НІ, ні, ні. Мозок дорослої людини сформований, а у підлітка тільки формується (мозок формуватиметься до 25 років). На підлітковий вік припадає розвиток неокортексу (лобової частки), тому підлітки більш схильні до абстрагування і вивчення логіки, критичних розмірковувань і станів зосередженості у порівнянні з дітьми молодшого шкільного віку. АЛЕ… енергії на це вони витрачають більше, ніж дорослі. БІЛЬШЕ. І рівень мисленнєвої діяльності і саморегуляцїї нижчий.
2. Підлітки НЕ дорослі. Оскільки неокортекс формується, контролювати свою поведінку їм складно. Для саморегуляції мозок дітей витрачає удвічі більше, ніж у дорослих. Якщо ви кажете: візьми себе в руки, то їм потрібно чотири руки, а вам – дві.
3. Підлітки НЕ дорослі. Оскільки мозок зазнає змін, гормональний фон змінюється, вони швидко втомлюються, мають велику потребу у “потупіть” (зняти тривожність), їхні циркадні ритми не такі як у дорослих: вони мают довше поспати, щоб відновитися. Сови… Деяким підліткам також хочеться відпочити вдень. Уроки до 1 години ночі – будуть проблеми із здоров’ям.
4. Підліткам потрібні однолітки. Обов’язково. Якщо доросла людина ігнорування інших може раціоналізувати: то й не треба… Підлітки не можуть. Мозок не дозволить переключитися. Діти не можуть повноцінно навчатися у класі, “який їх не приймає”. Це, мабуть, одна з суттєвих причин поганої успішності у школі.
5. Це вік для пробування і випробовувань усього. Новизна, ризик, драйв. В усіх сферах: від іжі до соціально неприйнятних дій. Інколи це небезпечно. Це вік, коли діти вчаться говорити собі “стоп”…
Любіть підлітків: по-перше, вони класні, по-друге, вони – наше майбутнє, по-третє, ми їм потрібні, навіть, якщо вони говорять, що – ні, по-четверте і п’яте… ви подумаєте самі.
Ще напишу про них колись…
Щиро Інна Большакова.