Учні просять вчителя поставити вищу оцінку: що робити педагогам
Через дистанційне навчання та карантин кінець навчального року для учнів доволі напружений. Вчителі починають виставляти оцінки, проте школярі часто незгодні або незадоволені ними. Як вчителю витримати тиск та прохання учнів про вищі бали – читайте у матеріалі.
Джерело:
“Освіторія”
Вчителька української мови та літератури Новопечерської школи Діана Мельникова дала власні поради вчителям, як треба коментувати навчальні результати дітям та не переходити межу професійної етики.
Що робити вчителям, якщо учні “випрошують” оцінки
Стійкість до маніпуляцій і тиску
За словами експертки, маніпуляції та тиск із боку учнів – це один із найбільших викликів для вчителя. Адже оцінки в журналу досі є найпотужнішим мотиватором для дітей.
Тож нерідко вони полюбляють “вибивати” або “випрошувати” оцінки з учителів. Підвищений тон або скиглення, непереборне бажання довести свою правоту — усе просто забирає життєві сили у вчителя,– каже Діана Мельникова.
І часто вчителі здаються або та ставлять учням бажані оцінки, щоб вони потім не прийшли “з’ясовувати стосунки”.
Проте, на думку вчительки, тут варто проявити принциповість і пригадати, чого педагоги вчать дітей. Після цього треба терпляче пояснювати й мотивувати учнів звертати увагу не лише на бали, а насамперед на результат.
“Звісно, бувають ситуації, коли варто піти на поступки, але для такого випадку мають бути підстави. Просто здача позицій учителем нічого не навчить дітей”, – додає вчителька.
За її словами, також завжди треба пам’ятати, що перед вами – дитина, особистість, що формується, а не рівня дорослому, тож діалог має бути конструктивним та аргументованим.
Приклади, що може відповісти вчитель учневі
Учень: Чому в мене така оцінка? Я ж усе написав!
Учитель: “Не все. Перечитай, будь ласка, критерії оцінювання та умови завдання. Тут треба було висвітлити також ось такі питання, а у твоїй роботі відповіді на них відсутні. Варто бути більш уважним”.
Учень: Я ж старався!
Учитель: “Це добре, завдяки старанню є результат. Так, поки він тебе не влаштовує, але частину завдань ти все ж зміг виконати. Проаналізуй помилки, зроби висновок, над чим ще треба працювати”.
Учень: Але ж я щось зробив!
“Учитель: Щось – це частина, тому й оцінка не максимальна. Варто працювати постійно та виконувати завдання в повному обсязі. Тоді твої навички та знання покращаться, буде результат, і робота займатиме менше часу”.
Учень: Поставте хоч на бал вище!
Учитель: “Залюбки поставлю наступного разу. Якщо конструктивно проаналізуєш помилки, то наступного разу точно зможеш впоратися краще”.
Чуйність та розуміння до підлітків
Учитель має бути справедливим, принциповим і послідовним, але підлітки особливо потребують розуміння та підтримки.
Щире вчительське “Як я можу допомогти?” нерідко виявляється саме тим, що дитина найбільше хоче почути саме зараз. Увага, порада, приклад із власного життя, жарти допоможуть налагодити стосунки.
Наголошуйте, що оцінка – це лише показник проміжного результату з предмету, а не ваше ставлення до дитини. І обов’язково підтримуйте учнівські позаакадемічні ініціативи, цікавтеся настроєм тощо,– радить Діана Мельникова.
Також вчитель має розказувати про перспективи, які відкривають людині ті чи інші знання та навички, допомагати подолати комплекси. Наприклад, підготовка власного виступу допомагає підліткам розкритися.
Власний приклад
Завжди важливо вміти визнавати свої помилки. Під час навчального процесу вчитель постійно перебуває в напруженні, і в результаті – він / вона може недорахувати бал чи пропустити помилку.
“Якщо таке сталося, катастрофи нема: це спокійно треба пояснити учням, адже помиляються всі – це сходинка до правильних висновків та самовдосконалення”, – додала експертка.
Також треба вчити дітей контролювати й показувати свої реакції на помилки.
Професійна етика
Кожному вчителеві подобається, коли діти мають із ним хороші стосунки, дружать, довіряють. Але така дружба має будуватися на чесності й щирості.
Якщо діти прийшли скаржитися на іншого вчителя, а ви постійно їх підтримуєте, то здобуває дешевий авторитет. Якщо діти справді мають рацію, варто спробувати пояснити його позицію,– наголосила вчителька.
За її словами, у жодному разі не можна з’ясовувати стосунки чи робити зауваження колегам у присутності учнів. Бо так один із педагогів ставить під сумнів авторитет іншого.
Взаємоповага
У Фінляндії діти дошкільного віку можуть дуже зухвало поводитися: впасти в магазині на підлогу, стукати ногами й верещати тощо. Та коли вони йдуть до школи, то там стають спокійними, врівноваженими та ввічливими.
Це тому, що головна задача фінської початкової освіти — взаємоповага між самими дітьми та між педагогами й учнями.
На жаль, в Україні таке нечасто можна побачити. Діти подеколи висувають вчителям претензії і навіть вимоги, запекло сперечаються тощо.
Але хамство не має ставати звичкою. Вчитель й учень – це люди, які мають і права, і обов’язки. Заслужений низький бал, заслужене зауваження – не привід поводитися нечемно, а поганий настрій чи роздратованість – не привід спілкуватися деструктивно й гостро,– підсумувала Діана Мельникова.
До слова, вчителька молодших класів на Закарпатті під час уроку смикала учня за волосся.
